6 січня у 1938 році народився Василь Стус, відомий український поет і публіцист, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник та один із найбільш активних і рішучих членів українського дисидентського руху. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1990), Герой України (2005).
Він жив та працював у Донецьку.
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
Бібліотека пропонує віртуальну інформаційну виставку "Відомі українці Донбасу. Василь Стус".
У 1944—54 Стус навчався у Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Згодом вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно (Донецьк). Після армії у 1961—1963 роках викладав українську мову та літературу в середній школі № 23 м. Горлівки. Згодом був підземним плитовим на шахті "Жовтневій" в Донецьку. 1963 року Василь Стус переїхав до Києва, вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, працював над дисертацією «Джерела емоційності поетичного твору», багато перекладав (Гарсіа Лорка, Гете, Рільке...).
Василь потрапляє зовсім до іншого кола — кола творчої української інтелігенції, яка живе тими ж болями й надіями, що й він. Це було саме те, чого Василеві так бракувало в Донецьку й заради чого він їхав до Києва. Як твердить Євген Сверстюк, «Василь Стус став на шлях опозиції саме тоді, коли в повітрі запахло порохом і обережність стала надягати маску лояльности»...
На початку осені 1965-го в Україні почались арешти в середовищі найталановитіших представників творчої інтелігенції...
"Психологічно я розумів, що тюремна брама вже відкрилася для мене, що днями вона зачиниться за мною - і зачиниться надовго. Але що я мав робити? За кордон українців не випускають, та й не дуже кортіло - за той кордон: бо хто ж тут, на Великій Україні, стане горлом обурення і протесту? Це вже доля, а долі не обирають. Отож її приймають - яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас..." ("З таборового зошита", запис 6. // В.Стус. Твори в 6 т. 9 кн. - Том 4. - Львів: Просвіта, 1994. - С. 493).
Він прожив коротке життя, усього 47 років (загинув за нез'ясованих обставин 4 вересня 1985 року в таборі ВС-389/36-1 біля села Кучино Пермської області).
Автор збірок віршів «Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості», «Палімпсести».
Трагедія великого Поета, який написав:«Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину», дійсно — була водночас і трагедією його нації.
Докладніше про життя і творчість можна прочитати тут:
|
+38(06452)2-89-87 
library@snu.edu.ua 
