Ця зустріч приурочена до 80-річчя утворення Луганської області. Наша область зробила значний внесок у розвиток України. Шахтарі, сталевари, хіміки, трудівники села, науковці та творчі працівники Луганщини завжди були авангардом і опорою Української держави. У цій мільйонній армії трудівників зайняла своє гідне місце й наша землячка Олена Олексіївна Москвіна, яка після закінчення інституту в 1972 року приїхала за розподілом на Сєвєродонецький «Азот», де пропрацювала близько 40 років. З них: 10 років - начальником зміни, 10 років заступником начальника цеху з технології - техноруком (так кажуть у нас на «Азоті») цеху каталізаторів, 7 років начальником цеху керамічної цегли. Для порівняння: на «Азоті», де в кращі часи було 108 цехів і 18 тисяч працівників, тільки 4 жінки займали посади техноруків.

А зараз Олена Олексіївна робить свій внесок в літературну скарбничку нашого рідного Северодонеца і Луганщини. У неї вийшли 2 збірки поезій «Іду босоніж по траві» (2011) і «Куди ці роки так летять »(2016). Вірші життєстверджуючі, розумні, красиві... І у нас сьогодні була щаслива можливість дізнатися про від самого автора про творчість і послухати вірші в її виконанні.
Захід підготувала й провела заступник директора НБ СНУ ім. В.Даля Гончарова Л.Г.