 Щороку в третю неділю травня Україна вшановує пам'ять жертв політичних репресій.
... На підвіконні палахтить
Скорботи полум’я священне –
То свічка пам’яті горить
За всіх безвинно убієнних.
Мій розум навіть не збагне
Страшної люті сталінізму,
Що катував своїх людей,
Це ще жахливіше фашизму!..
Цей День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій комуністичного режиму, спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву "День пам’яті жертв голодомору". Відзначався в четверту суботу листопада (Указ Президента України № 1310/98 від 26-го листопада 1998-го року). Потім, згідно з Указом Президента України № 1181/2000 від 31-го жовтня 2000-го року, цей День був перейменований і став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом від 15-го липня 2004-го року №797/2004 було встановлено назву «День памяті жертв голодоморів та політічніх репресій». Надалі, згідно Указу Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, дні пам’яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій виділили в окремі пам’ятні дати. «День пам’яті жертв голодоморів», як і колись, відзначається в четверту суботу листопада, а «День пам’яті жертв політичних репресій» - щорічно у третю неділю травня.
Фізичне знищення співгромадян, світогляд яких відрізнявся від комуністичного, розпочалося відразу після жовтневого перевороту 1917 р. Воно зачепило середовища видатних діячів і певні категорії населення та періодично сягало своїх піків. Нечуваних масштабів масові репресії набули після штучного голодомору 1932 – 1933 років.
«Велика чистка» 1937 – 1938 рр. була спрямована на знищення реальних та уявних ворогів Сталіна, вселення в усі верстви населення страху та почуття незахищеності, рабської залежності та покори «великому вождеві». Смертний вирок ставав звичайним явищем і не підлягав апеляції. У кращому разі, на «ворогів народу» чекав тривалий термін ув'язнення в сибірських концтаборах.
Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення активної та інтелектуальної частини нації та моральне розтління тих, кого терор не торкнувся. За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився у пам’яті людства під назвою Великого Терору.
Від 1927 до 1990 р. в Україні було тільки офіційно задукоментовано 1 млн. 67 тис. 355 репресованих осіб (з них понад 50% – українці). 140 тисяч із них - розстріляно. У 1930-1933 р. із 184 репресованих науковців України не менш 170 були істориками.
Штучний Голодомор 1932—1933 рр., Розстріляне відродження, Знищення українських кобзарів-бандуристів (було розстріляно більше 300 кобзарів), Чистка військових кадрів, Нищення релігії і церкви - це невщухаючий біль українського народу...
Однією тих з страшних сторінок терору було Розстріляне відродження - знищення радянською владою цілого покоління української інтелігенції. В Академії наук України репресовано багато вчених, розігнано цілі наукові інститути. Жертвами репресій стали десятки тисяч діячів національної культури. Лише за 1934 р. було розстріляно 28 письменників, серед яких М.Зеров, Г.Косинка, К.Буревій та ін. Протягом 1934-1938 рр. було заарештовано більше половини членів і кандидатів у члени Спілки письменників України. Був розігнаний театр "Березіль", а його керівник, драматург Лесь Курбас загинув у концтаборі. Культурний процес потрапив під контроль партійно-державних чиновників.Кульмінацією стало 3 листопада 1937 року, коли «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки були розстріляні понад 100 представників української інтелігенції, серед яких Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші. Наступного, 1938 року були розстріляні Гнат Хоткевич та Василь Верховинець.
Більше дізнатися можно за посиланнями:
- Реабiлiтованi iсторiєю: У двадцяти семи томах. Луганська область: У 3 кн. / Головна редколегiя (голова П.Т.Тронько, заступники голови О.П.Реєнт, Ю.З.Данилюк та iн.); редко- легiя тому (голова В.В.Просiн, заступники голови В.М.Голенко, В.В.Михайличенко та iн.). - Кн. 1. - Луганськ, 2004. - ... с., iл. - Режим доступу : http://www.reabit.org.ua/files/store/Lugansk-1.pdf
- Реабiлiтованi iсторiєю: У двадцяти семи томах. Луганська область: У 3 кн. / Головна редколегiя (голова П.Т.Тронько, заступники голови О.П.Реєнт, Ю.З.Данилюк та iн.); редко- легiя тому (голова З.Т.Гузар, заступники голови Е.О.Дідоренко, В.В.Михайличенко та iн.). - Кн. 2. - Луганськ, 2005. - ... с., с iл. - Режим доступу : http://www.reabit.org.ua/files/store/Lugansk-2.pdf
- Реабiлiтованi iсторiєю: У двадцяти семи томах. Луганська область: У 3 кн. / Головна редколегiя (голова П.Т.Тронько, заступники голови О.П.Реєнт, Ю.З.Данилюк та iн.); редко- легiя тому (голова В.М.Голенко, заступник голови В.В.Михайличенко та iн.). - Кн. 3. - Лу- ганськ, 2008. - ... с., з iл. - Режим доступу : http://www.reabit.org.ua/files/store/Lugansk-3.pdf
- Політичні репресії 1920-1980-х та проблеми формування національної пам’яті / Дмитро Вєдєнєєв, доктор історичних наук // Українська правда, Історична правда.
- Баликін І. Національний склад репресованих у Донбасі в 1941-1982 рр. / І. Баликін // Cхід. - 2014, № 2(128)
- Список українських митців, які зазнали репресій в часи СРСР / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Розстріляне відродження / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Письменники України - жертви сталінських репресій
- …З ПОРОГА СМЕРТІ…Письменники України – жертви сталінських репресій / Олекса Мусієнко
|
+38(06452)2-89-87 
library@snu.edu.ua 
