6 січня 1898 у Дебальцеве (Донбас) народився український ліричний поет 1930-60-х років Володимир Сосюра (1898-1965), письменник, поет-лірик, козак Армії УНР, пізніше ветеран Громадянської війни в Росії (1918-20).
Володимир Сосюра є автором понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен, роману «Третя Рота». З творчістю Володимира Сосюри українська література поповнилась новими темами героїчної і трагічної боротьби нашого народу за краще життя, збагатилась зразками високої громадянської й інтимної лірики, образами і картинами індустріальної України, її людей.
Сосюра воював в Українській Народній Армії Петлюри взимку 1918 до осені 1919 року, до того, узятий в полон Добровольчою армією Денікіна. Він був засуджений до смерті, але вдалося втекти. Пізніше, після того, як армія УНР була розбита, він вступив у Червону Армію.
Після закінчення Громадянської війни, Сосюра навчався в Комуністичному університеті Артему в Харкові від 1922-23, а потім з 1923-25 в робітфаку Інституту народної освіти (теж в Харкові). Сосюра належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ», «ВУСПП».
Перший вірш (російською мовою) надрукував 1917. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР, але перша збірка «Поезії» вийшла 1921, а раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні. Уже в перших збірках Сосюра виявив себе найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби. Його співучі й повні незглибної ліричної стихії поезії вражають задушевністю, революційним запалом і пристрастю інтимних почувань. Основні джерела, якими живилася лірика Сосюри (народна творчість, Тарас Шевченко і пізніші лірики), перетопилися в його поезії на оригінальний стиль, позначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним піднесенням.
У 1920-30-х роках Сосюра став дуже популярним, але його ідеологічні прихильності були порвані між патріотичними почуттями до України, і до Радянського Союзу з його часто мінливими ідеологіями. Він часто був у конфлікті з комуністичною партією, членом якої був з 1920, двічі був виключений за "націоналістичним відтінком", він навіть змушений був пройти "перевиховання" на заводі в 1930-1931 роках.
Багато віршів Сосюри були опубліковані. В поезії Сосюри знайшли відображення і суперечності його доби: типова для українського інтелігента 20-их років неможливість поєднати відданість більшовицькій революції з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу по виході заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму (недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930).
За «націоналістичні ухили» у 1934р. поета виключають з партії та зі Спілки письменників. У ці кризові роки В. Сосюра майже не пише, займається поетичними перекладами. 1936 р. Сосюру все-таки знову приймають до Спілки радянських письменників. У припливі нових сил і надій він повертається до роботи. Наступних років з'являються збірки «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939).
У 1948 році поет був удостоєний вищих нагород Сталінської премії, але потім в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за його вірші «Любіть Україну», написану 1944 р.
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Вірш «Любіть Україну» - класичний приклад патріотичної лірики найвищого світового рівня. Вірш Сосюра написав у 1944 році після Голодомору і страшних втрат Другої світової війни (в 1942-1944 роках Сосюра був військовий кореспондент). Росіяни, які щиро співчували Україні, називали Сосюру в 1960 роки «російським Пастернаком» на ім'я російського поета, підданого в 1958 такому ж несправедливому цькуванні за «антирадянську пропаганду».
Так, тема України, тема її драматичної історії в трагічної сучасності жила й пульсувала в творчості Сосюри впродовж усього його творчого життя.
Низку цікавих творів містять книжки В.. Сосюри «Близька далина» (1960) і «Поезія не спить» (1961),. «Осінні мелодії» (І964) та «Весни дихання» (1964).
Поет помер від гіпертонії, 8 січня 1965р.
Більшу читати тут:
|
+38(06452)2-89-87 
library@snu.edu.ua 
