До 110-річчя від дня народження Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандиби) (1907—1944), українського поета, вченого-археолога, політичного й громадського діяча.
У радянські часи його ім’я було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової війни.
Народився Олег Олександрович Кандиба 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907 року в Житомирі, в сім'ї відомого поета і громадського діяча Олександра Олеся.
Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".  У віці 16 років Олег разом з батьками на довгий час покинув роздерту війною і революцією Україну. В Чехословаччині він отримав хорошу освіту, склавши з відзнакою атестат зрілості і вступивши на філософський факультет до Карлового університету в Празі. Але справжньою науковою пристрастю Ольжича стала археологія. Працюючи в Гарвардському університеті (США), у 1938 р. заснував там Український науковий інститут.
У 1929 році О. Ольжич-Кандиба вступає до Організації українських націоналістів й одразу ж стає її провідним діячем.  Він був одним із будівничих та оборонців Карпатської України, яка постала у березні 1939 року.
З вибухом Другої світової війни О.Ольжич на чолі перших похідних груп ОУН вирушає в Україну й очолює націоналістичне підпілля в Києві...
Докладніша інформація про життя і діяльність Олега Ольжича надана у віртуально-інформаційному стенді "Олег Ольжич. Поет нескореного покоління", який бібліотека пропонує вашої увазі.